Подосельник Оксана: Зі сльозами на очах поїхали в нікуди
Подосельник Оксана родом з Лиманщини – району, який по праву називали Донецькою Швейцарією. Річка Сіверський Донець, велика кількість хвойних лісів, блакитних водоймищ.
До повномасштабного вторгнення росії Оксана займалася домогосподарством та доглядом за двома неповнолітніми дітьми. В планах було навесні виходити на роботу поруч із домом.
Оксана згадує, що протягом першого місяця війни родиною вирішили жити вдома, попри те, що поряд з містом було чутно вибухи та була організована евакуація мирного населення. Сподівались на швидке закінчення бойових дій. Однак, цього не сталося.
“В 2014 ми побічно пережили військові події, і здавалося, що цього разу буде також. Десь далеко, десь за містом, а не у твоєму власному домі… Вирішили залишитися, бо в місті все знайоме. Поруч же сім’я, наші з чоловіком батьки, друзі”.
Потім сусідні села почали бомбити та окуповувати. Через це родина вирішила вивозити дітей у безпечніше місце. Зі сльозами на очах, у повній розгубленості, але з надією на якнайшвидше повернення, поїхали в нікуди.
Наразі тимчасовий прихисток родина Оксани знайшла в м. Дніпро. Новини про рідне місто дізнаються лише з засобів масової інформації, адже в місцевих групах вже нема кого навіть спитати. В Лимані сьогодні немає газу, води та світла, місто повністю окуповане.
#Hostline надав родині переселенців адресну грошову допомогу.